Форум » Балачки про все та всіх, флуд » Творчість » Ответить
Творчість
Unregretable: Предлагаю в этой теме выкладывать свои творческие работы (стихи, прозу, рисунки и т.п.) Сразу на расстрел форумчан предлагаю свои работы: * * * Я дарувала тобі вечори осінні, Ти дарував мені свОго серця тепло. Ми любили... дУші наші були у цвітінні. Та кохання від нас крізь пальці втекло. Ти бачиш - сонце у моїх долонях. Я дарую його тобі... Бери! Та чомусь ти гнівно потираєш скроні. "Нема в тебе сонця. Люба, не ври" Так, складно пізнати дУшу поета, Та ти, мій коханий, й не намагався. Розлетілись як дим мрії нашого дуета, І кожен сам по собі в кінці зостався. * * * Небо, чому я плАчу? Чому мені так сумно на душІ? Чому ще трохи - і себе я втрачу? Чому оточуючі всі кругом - чужі? Гнілі розмови набридли. Пусті обіцянки діють на нерви. Люди мені остогидли. Чому всі незгоди і досі не вмерли? Відрази... Образи... Дідько, ненавиджу! Проблеми свОї ніколи не залагоджу. Провини... Рутини... Побут... Дурдом... Нагадує все це Содому й Гомор. * * * Інколи буває так що хочеш вмерти Я вірю - гіршого не може бути Але не треба буть занадто впертим Адже якщо не скажеш - ніхто і не почує Із друзями проблемами завжди ділися Коли багато - краще все виходить Вони допоможуть так шо посміхнися Адже цей сум скоріше так проходить Якщо погано на душі - посміхнись Не плач не парься не журись Знайди у собі дадаткові сили Й щодуху розправляй в польоті свої крила Ніколи не соромся помочі просити Самому важко побороти горе Від смутку треба іноді спочити Їжджай на відпочинок на Чорне море Морське повітря добре релаксує А з друзями ще краще відпочинок буде І хай ніщо хороший настрій не зіпсує Якщо настрій файний буде - будуть з тебе люди Якщо погано на душі - посміхнись Не плач не парься не журись Знайди у собі дадаткові сили Й щодуху розправляй в польоті свої крила * * * З трьох літер слово настрій задає На душі фігово в серці пустка Серед переможених ніхто не виграє Для всіх мене нема в мене відпустка Сиджу удома музика на повну "Бумбокс" релаксує заважає думати Зістригаю з себе бруд мов з вівці вовну Дощ знає про те ким були ми Краплі відбивають ритм долі Блискавка осяює як нова ідея Грім гримить - виводить з трансу поволі Все це - дощ все це - моя панацея Розтягнута майка подрані джинси Ось те що вдягаю на себе А під ними - новенька білизна Вдягнута тільки для тебе Але тобі пофігу на це все Тобі важливі власні рейтинги Я спитаю: а кохання де? Ти засмієсся тупо: ги-ги-ги Краплі відбивають ритм долі Блискавка осяює як нова ідея Грім гримить - виводить з трансу поволі Все це - дощ все це - моя панацея Відчуття притупляє нова папіроса Усмішка стягнула обличчя мов вату Агов люди! В цю справу не суйте носа Вона вашого вніманія не варта Почуття у серці сподіваюсь згинуть Кохання до тебе - моя патологія І згодом хвилини радості сплинуть Але про все це знає тільки дощ і я Краплі відбивають ритм долі Блискавка осяює як нова ідея Грім гримить - виводить з трансу поволі Все це - дощ все це - моя панацея З.Ы. Жду здравой критики
Ответов - 36, стр:
1 2 All
Unregretable: Вот есчьо чуток * * * Він не знає щастя іншого в житті Аніж нажертися таблєток Не наблюдає він і досі сенсу у бутті Знов зтрушує траву з газєток Йому не треба від життя нічого Аби були грощі аби була доза Не любить і не знає він нікого Коню легше коли баба - з воза За стан примареного космосу Він ладен вбити матір рідну Не чує більше глузду голосу Хіхікає диявол на плечі єхідно Ніхто його за друга не має Ніхто його не поважає Ніхто його не пам*ятає Ніхто його не поховає Вже кокаїн його не розслабляє Чотири дороги за раз - немає толку Чогось сильнішого уже шукає Дістались руки вже до голки А починалось все як завжди - з нікотину Потім пиво водка ганджубас і екс Може хтось розкаже цьому дибілу Що найкраще в світі релаксує секс? Хто буде з ним якщо усі йому не милі? Хто викине той сраний шприц в кущі? Хто буде плакати у нього на могилі? Хто поставить свічку за упокой душі? Ніхто його за друга не має Ніхто його не поважає Ніхто його не пам*ятає Ніхто його не поховає * * * Як зранку встаєш - музика в голові Тоді усе що можу сказати тобі - Ти меломан справжній як і ми усі З музикою живем вона назавжди в душі Ми меломани діагноз такий в нас Якщо мене спитають - чи я в музиці ас Скажу їм відверто без зайвих прикрас Що я - меломанка все інше - лиш фарс Хворію музикою я вже давно Не пам'ятаю коли це початок взяло Але зуб я даю що хай там шо Я музику не кину хоч як би було В душі моїй музичний вогонь палає Ритм на венах моїх виграває В серці моїм квітка драйву буяє Як це кльово - лиш меломан знає Нас всіх завело єдиним мотором Ми будем назавжди музичним дозором Ми на все горло крикнемо хором Що ми - меломани все інше – додолу * * * В житті не знала більшої проблеми Аніж моя проклятуща самотність Коли питають про це - з*їжджаю з теми Вдягаю маску під назвою "безтурботність" Ця маска на морді моїй вже давно Мабуть вже не зможу її з себе зняти І не пам*ятаю коли ж це було Щоб я без неї лягала спати Живу я в полоні власних думок Вони збудували клітку для мене На ній висить пудовий замок Ключа загубила коли ховала від тебе В моїй дорогій зачиненій клітці Для себе створила я власний світ Не знаю куди мені зараз подіться Щоб не згубить безтурботності цвіт Мене вже не ваблять любовні шукання Цей побут мене давно вже зає... Мнє пофігу ваші смаки й вподобання Від них лиш погано у шлунку стає Мої розкішні зкривавлені крила Валяються поряд за гратами з злота Мрії свої я давно вже розбила Не маю бажаня й снаги до польота В моєму світі що в клітці створений Є небо і зорі і є моє сонце Чого ж ти стоїш такий невдоволений Ти і є моє сонце надія в віконці А ось в чому справа не треба я тобі Кажеш шось тіпа пробач не кохаю Я все розумію - знайшов нове хобі А я знову сонце нове шукаю Можливо хтось хоче для мене ним стати Все що потрібно - дарувати тепло Світити з неба крізь золотаві грати Я думаю це не так важко було б Але яким не здавалось це дивним Ніхто не пропонує мені свою ласку Знов розумію що було хибним Знімати свою бузтурботну маску * * * Не кажи мені слова кохання Мені не потрібен весь цей театр Відчуваю до тебе лиш тілесне бажання Секс на кохання - невигідний бартер Не хочу промови пафосні чути Кажеш "кохаю" питаю "навіщо" Я хочу лиш тебе в собі відчути А кохати когось - це не абИ що "Чому покохав мене" тебе питаю А ти так картинно закатуєш очі Відповіді всі я і так уже знаю Зрозуміла усе я останньої ночі Чому так в житті нашім сталося Чому така рага не ясно тобі В тебе в голові до сих пір ще не вклалося Що ти покохав мене а я тебе ні З.Ы. Надеюсь, ничЬО страшного, что стишки слегонца депрессивные? Просто такой период в жизни был
Цадкиэль: Unregretable
Цадкиэль: Я ф детстве спрятался в шкафу. Я в нём живу, я в нём умру. Я не хочу такого мира, где нету места для меня.
ГрІгор: ЛЮДИ!!!! а веселіше, оптимістичніше щось можна ? дуже якось мінусово..
Цадкиэль: ГрІгор пишет: дуже якось мінусово Я очень люблю одуванчики. И вишни в цвету я люблю. Но если на улице слякоть и дождь... То мне фсё равно хорошо.
Цадкиэль: Когда я болею ангиной. Цветныя мульфильмы люблю я смотреть. А что же ещё тогда можно, Когда тридцать девять и пять у меня.
Цадкиэль: Однажды я сильно влюбился... Но всё, слава богу, прошло.
Цадкиэль: Прочёл и не могу забыть. Очень здорово, Жаль что не я написал. А можно сорваться. Напялить плащ (лучше белый). Пойти в парк, где красят скамейки. Забыться. Сесть. Стать зеброй. Податься в цирк. Говорящие зебры – редкость. А можно забыть (например, очки) Пойти в парк, ну в тот, где красят скамейки. Гулять. Не сесть. Не стать зеброй. Пойти мимо, потому что слепой. Слепая_незебра – ничего особенного. А можно с утра нарядиться зеброй Да и хотя бы в парк, ага, туда, где скамейки. Но зебре-то пофиг. Полоски к полоскам. Сидит. Курит. Книжки читает. Ничего особенного, обычное зебрино утро. и каково же быть самой скамейкой к тому же выкрашено_свежей.. с лоском к которой надоедливые зебры прикладывают задницы, чтоб освежить полоски (c)alkenshtein
Unregretable: ось моє новеньке... йому твої очі переслідують мене від сховатись марно намагаюсь твій образ у країну мрій мене веде там я щаслива і постійно посміхаюсь як згадую тебе - проблеми всі зникають тікають з голови моєї всі думки ніякі біди мене вже не налякають якщо зі мною поряд завжди будеш ти я прагну кожен день зустрітися з тобою поцілувати, обійняти, в ніжність обгорнути подарувати сонце, забрати в мрії із собою я хочу так багато та перш за все - з тобою поряд бути...
ГрІгор: Цадкиэль - за Зебробачення)) Unregretable - за маски)) респект. подобається. ви мені рідні в тому.
Цадкиэль: Unregretable пишет: В житті не знала більшої проблеми Аніж моя проклятуща самотність Коли питають про це - з*їжджаю з теми Вдягаю маску під назвою "безтурботність" Ця маска на морді моїй вже давно Мабуть вже не зможу її з себе зняти І не пам*ятаю коли ж це було Щоб я без неї лягала спати У тебя был хомяк? Он жил в литровой банке? Мы хомяки в банках. Мы видим соседние банки.
Цадкиэль: И ВЧЕРА И ВЧЕРА ТО ЖЕ БЫЛО СО МНОЙ Я СИДЕЛ В ТЕМНОТЕ. Я СЛЕДИЛ ОТРАЖЕНИЯ В КРАСНОМ ВИНЕ НА ЛАПАХ КОШАЧЬИХ ПРИШЕЛ ОН КО МНЕ И ГЛАЗА МНЕ ПРИКРЫЛ СВОЕЮ РУКОЙ
Unregretable: Случайная встреча, вялый разговор. Улыбки не в попад и взгляды в пол. Затем - опять та искра, вспышка, А потом - огонь, горячий слишком. Говоришь, что знаешь, что внутри, Мол, у тебя всё то же. Ну не ври! Я верю в то, что мы друг друга любим, Но также знаю, что уж вместе мы не будем. И это знаешь ты, и знают все вокруг, И называешь ты меня не "милая", а просто "друг". Мне больно очень, но позволь С тобою рядом быть, сцепивши зубы, терпеть боль...
Цадкиэль: Unregretable , растём.... Но не от хорошей жизни.(
ГрІгор: Сьогодні так сумно, сьогодні ніяк, І душу мою точить наскрізь хробак... І сам я хробак – маленький, рудий! І буду всіх гризти, поки ще живий!
ГрІгор: ось - сьогодні намалював. оцінюйте. містер Грумпсі
Unregretable: цікаво
ГрІгор: ось, вночі наснилось. навіть і не знаю куди його притулити: чи в "Творчість", чи в тему "Снів". я багато творю саме вночі, практично все що пишу і малюю - звідти . втулю і сюди, і туди . "... дивні вони створіння, ці Світлофори... блимають, кліпають, підморгують..." - розмірковував Тролейбус, "... червоний, зелений, червоний, зелений... дивно все це..." "... а ось я його з правого боку!!! ага! отримав?!!!" - зловтішався рогатий. Світлофор знітився, відійшов убік, і блимнув двічі... і погас... і задумався: "...глупо якось усе трапилось, незрозуміла подяка... за що?"
Цадкиэль: Я сидел на кухне и скучал. Я сметану украшал цветами. Может. Кто нибудь. Прийдёт и удивится.
Цадкиэль: ГрІгор пишет: містер Грумпсі Не нравиццо. Как вроде недоделанно. Улитка симпатишнее встораз
ГрІгор: Цадкиэль - ну що ж - на колір і смак товариш не всяк комусь може й сподобається , а хтось може й не помітить взагалі. таке життя
Цадкиэль: ГрІгор пишет: на колір і смак товариш не всяк Человек человеку человек
Unregretable: написано на початку 2005 року... нещодавно знайшла... Мы вынуждены жить на рубеже веков, И тосковать о прошлом, думая, что будет. Нам довелось родиться средь гнилых оков Стереотипов, что никто уж не забудет. Мы – дети будущего, пасынки былого. Мы две стези избрали поневоле. Нам не было дано ничто другое, Кроме как родиться в боли. Возможно, кто-то и не хочет жить, Ни как тогда, ни как сейчас, а толку? Нам выбрано судьбой лишь просто быть, Пока родители читают «Комсомолку». Никто из окружающих не спросит наше мнение, Не даст совет и даже не взглянет на нас. Всем безразлично, что в душе у нас сомнения О том: дав жизнь нам, Бог убил нас или спас? Мы не имеем просто права ошибиться - Ни в нашем выборе, ни в нас самих. Часть нас предпочетёт влюбиться, А часть использует любовь других. Мы все всего лишь дети поколения, И будем ими, пока не превратимся в прах. Не верьте, нас не ждет забвение, А только боль, страдания и страх. Но не подумай, дорогой читатель, Что я давно болею пессимизмом. Меня поймет лишь чуткий обыватель, И наречет мой бред он реализмом. Я не привыкла хоть во что-то верить - В себя, других, людей или богов. Я лишь привыкла ручкой строчки мерить, Ведь я живу на рубеже веков.
ГрІгор: ось, нарешті в мережі знову висить сайт Волинської галереї художників. тут можна побачити мої творіння. правда це ще трирічної давності, нові ще не виставляв. і деякі роботи перевернуті знизу до гори . краще скопіювати малюнок і крутити в себе на локалці. ось: http://www.art.lutsk.ua/art/tiholaz/index.shtml
мавенька: ммм крутоо
Unregretable: от... свіжачок... Я буду твоим светом Путеводителем в ночи Всегда приду на помощь Кричи или шепчи Я буду твоим поэтом Стихи тебе буду писать Я буду твоим сном Пока ты будешь спать Я буду твоим дном Пока ты будешь летать Я буду твоим крылом И ты не сможешь устать Я буду твоей надеждой И верой и правдой твоей Я буду твоей одеждой И кожей гладкой твоей Я буду твоим сердцем И вечно буду биться в груди Я буду твоей дверцей В конце коридора судьбы Я буду твоим наслажденьем Твоим наркотиком буду я Я буду твоим наважденьем Твоим счастьем я буду всегда Я буду твоей любовью И не уйду от тебя никогда Я в венах твоих буду кровью Я буду рядом... как и всегда...
ангелочок1627: команда ФлайЗЗЗян не представляет Сколько народа добра ей желает команда ФлайЗЗЗян не представляет....
ангелочок1627: команда ФлайЗЗЗян не представляет Сколько народа добра ей жилает Команда ФлайЗЗЗян не представляет...
ангелочок1627: Ты меня не любишь... Ну и черт с тобой! Бог тебя накажет Серной кислотой...
ГрІгор: списано у пана Овруцького на http://ovrutskiy.livejournal.com/61242.html ------------------------------- Отакий роззява С. Маршак. Жив собі роззява, ліві двері справа... З ранку він хутенько встав, піджака вдягати став, Шусть руками в рукави - з'ясувалось, то штани. Отакий роззява, ліві двері справа. Вбрав сорочку він, однак, всі кричать йому: "Не так!", Одягнув пальто, проте, знов кричать йому: "Не те!" Отакий роззява, ліві двері справа. Поспішаючи в дорогу рукавичку взув на ногу, Ну а замість капелюха натягнув відро на вуха. Отакий роззява, ліві двері справа. Трамваєм тридцять третім він їхав на вокзал, І двері відчинивши, до водія сказав: "Шановний трампарампарам, я щось хотів сказати вам, Я сів не в той ай-яй трамзал негайно треба на вокзай!" Водій перелякався і на вокзал подався. Отакий роззява, ліві двері справа. Ось біжить він до кав'ярні, щоб квитки купити гарні, Далі гляньте на роззяву, мчить купляти в касу каву. Вибіг він аж на перон, там стояв один вагон. Пан роззява в нього вліз, сім валіз туди заніс, Примостився під вікном, тай заснув солодким сном. З ранку - гульк! "Егей!" - гукає - Що за станція питає, Чемний голос відповів: "То є славне місто Львів". Ще поспав, аж сходить сонце, знов поглянув у віконце, Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав: "Що за місто це, Боляхів, Коломия чи Батяхів?" Чемний голос відповів: "То є славне місто Львів". Ще собі поспав з годинку, знов поглянув на зупинку, Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав: "Що за станція цікава, Київ, Зміїв чи Полтава?" Чемний голос відповів: "То є славне місто Львів". Тут він крикнув: "Що за жарти? Жартувати так не варто. Вчора я у Львові сів, а приїхав знову в Львів?.." Отакий роззява, ліві двері справа. ------------------------
ангелочок1627: най живе ОТАКИЙ РОЗЗЯВА,ЛІВІ ДВЕРІ СПРаВА!!!!!!!!!!!!!!!!! УРРРРЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ!!!!!!!!!!
Unregretable: пішла жара... ловіть, пані та панове. давно мене тут не було When I’m thinking about you I cry When I’m in your arms I fly I can’t stop loving you till now I wish I could stop it but I don’t know how I remember the things you’ve done I remember when it all has begun I remember everything you’ve said I remember… but my heart is not dead Everything you’re doing to me Make me wonder “How could it be?” Every time I’m looking at you I ask myself “What a fuck?! What can I do?” I remember the things you’ve done I remember when it all has begun I remember everything you’ve said I remember… but my heart is not dead тихо тлеет сигарета не найти мне в ней ответа почему тебя люблю я почему всегда горюю почему не вместе мы ты же все мои мечты ведь влюблен и ты в меня только подвела нас тут судьба мы в любви но мы не вместе сердцу больно сердце не на месте одиночки мы с тобой разлученные судьбой кто дал право нам любить если вместе нам не быть не найти мне впредь ответа тихо тлеет сигарета Без тебя – и любя. Не твоя – и ничья. Не одна – и ни с кем. Ну и пусть, но зачем? Вместе быть и любить Лишь тебя…Всё забыть? Никогда! Ни за что! Нет беды. Всё прошло. Лишь тебя я люблю, Хоть одна и живу. Жизнь свою я отдам, Никогда не предам. Всем плевать? Ну и пусть. Боли нет. Только грусть. В сердце нет пустоты – Там все наши мечты Я храню, берегу, Верю в чудо и жду. Ведь я знаю – поймешь И ко мне ты придешь. Положишь к моим ногам Черные розы Не расскажешь ни друзьям ни врагам Про свои слезы Такой неожиданный и глупый Мой финал Километры мили футы Летит сигнал Простишь ли ты меня Когда-нибудь Не выдержала уж душа моя Отправилась в последний путь Целуешь мои губы Нежно Все еще ждешь чуда Слепая надежда От меня ничего не осталось Лишь оболочка Сердце мое разорвалось В клочья Прости меня дуру Малолетнюю Рифмованных строчек писать не буду Пишу последнюю Навсегда теперь тебя Отпускаю А сама навсегда в небеса Улетаю Я смогу Все вернуть и восстановить Я верну Все на места не позволю забыть Я не лгу Никогда никого я не буду любить Yes it’s true Я хочу быть с тобой просто рядом быть Помоги Мне начать жизнь с начала опять Сохрани Все мечты и надежды поверни время вспять Не беги От меня я умею прощать Help me baby help me Все по новой с тобою начать Сожги мои мечты холодным словом. Убей меня молчаньем безразличья. Возьми поломанные крылья и с позором Пусти по свету босой мерить безграничье. Я побреду по пустошам, неся на сердце боль, Храня в разорванной душе моря страданий. На памяти людей останется отчаянный мой вой. И льдом покроются места моих скитаний. Я пешим падшим ангелом увижу вновь Через года, века, прожив чужие жизни, Тебя. И заиграет в моих мертвых венах кровь. Ведь ты раскаешься. А я прощу. Believe me… Пик отчаянья пришел На сердце вывеска «ЗАКРЫТО» Кого-то лучше ты нашел И моя карта снова бита Сыграем вместе в преферанс И выпьем по бутылке виски Я не исполню реверанс Уйду не попрощавшись по-английски Она возможно лучше многих А я лишь тень ее персоны Ты для нее юнец из сел убогих А для меня ты был лучом свободы Но выбрал ты ее совет вам да любовь Не буду вам мешать и тихо пропаду Возможно я заулыбаюсь вновь Вновь отыщу свою судьбу це все з березня... мене вже попустило, я тепер знов життєрадісна і посміхаюсь
Rastamanisimus: Охо...масони та знавці мистецтва досить...якщо не один то інший скаже що творець цієї картини-ГЕНІЙ, а хтось скаже що це хрестияньське спаплюження і автора треба ВБИТИ...я згоден з Грігором що у кожного свфй смак...а картину поки в реалі не побачу оцінювати не стану ніколи...це ФАКТ.
ГрІгор: Rastamanisimus - це ти до чого сказав - у цій темі - і про яку картину??? чекаю пояснень. інакше -
ГрІгор: творчий погляд на буденні речі: Прикосновенье нервных рук, ее груди полукасанье, улыбки бледный полукруг, полузабытое дыханье, полузамеченный кивок, полузаметное объятье, полусплетенье ватных ног, полурасстегнутое платье, вес тела на одной руке, другого тела жар упругий, пятно румянца по щеке, освободившиеся руки, иссиня-черные зрачки, на миг застывшее мгновенье, нетерпеливые тычки, неторопливое движенье вперед, на месте и назад, на шее бисеринки пота, полузнакомый аромат имбирно-мускусная нота, под горло сладкая слюна полутона и полутени полузатекшая спина, полусведенные колени, по телу спазм во всю длину и возле уха слабый голос: А Вам сходить через одну? День. Улица. Час пик. Автобус ... або метро
Unregretable: шедевр
полная версия страницы